ЛЕСЯ ФЕДОРЕНКО: “ЗНАННЯ СПРАВЖНЬОЇ ІСТОРІЇ – ЦЕ НАША ЗБРОЯ”

Ми відзначаємо 29-ту річницю Незалежності України. За цей час молода держава пройшла нелегку дорогу. А ще довшим і важчим був шлях українців до своєї державності. Сотні років боротьби, мільйони знищених патріотів, намагання приховати злочини проти власного народу – це наш біль і наша правда, яку не всі знають. Вивчати свою справжню історію закликають в УСБУ в Чернівецькій області,  каже речниця Управління Леся Федоренко.

“Перш за все хочу від імені всього колективу Управління Служби безпеки України в Чернівецькій області привітати усіх наших співгромадян із Днем Незалежності України. 29 років для держави – вік дуже молодий, суспільство набирається досвіду, а от ішов український народ до своєї державності не одну сотню років. Мільйони життів – така висока ціна нашої незалежності. Ми це мусимо знати і пам’ятати. Кажуть, історія розвивається по спіралі. І це твердження, насправді, має сенс. Якщо взяти, до прикладу, українську визвольну боротьбу за останні 100-120 років, то побачимо в різні періоди багато схожості – це і методи, як власне українців, так і їхніх ворогів, це і дискусії та протистояння всередині проукраїнських організацій, це і помилки. Одним із улюблених робочих інструментів українців є граблі, на які ми часто любимо наступати, а вони, звісно, добряче б’ють по лобі. Чому? Тому, що ми не знаємо, а чи не хочемо знати, свою справжню історію. А хто не знає свого минулого, той не має майбутнього. Якщо би ми добре вивчали всю нашу історію, правдиву, без прикрас, нехай гірку і часом страшну, проаналізували її, то на черговому витку згаданої спіралі ми могли би запобігти багатьом болючим помилкам і змінити хід історії у кращий, світлий бік.

Тому ми і започаткували просвітницький проект «Справа №», який має на меті ознайомити буковинців саме із такими болючими сторінками. Ба більше – спонукати мешканців області, особливо школярів і студентів, до вивчення історії свого села, міста, краю. В архівному відділі нашого Управління зберігається багато архівно-слідчих справ НКВД-КДБ, вони розсекречені, їх можна вивчати”.

  • А як виникла ідея такого проекту?

“Насправді час від часу деякі дослідники цікавляться розсекреченими матеріалами, які зберігаються в архівному відділі нашого Управління, але не так часто, як того хотілося б. Першою ластівкою, яка підштовхнула до ідеї зробити цю роботу системною, стала книга попереднього керівника Управління Руслана Сторожука «Органи державної безпеки Буковини. Розсекречені сторінки», яка з’явилася півтора року тому.

Але ще більш дієвим стимулом стала історія, яка трапилася на початку 2020 року, коли в січні, напередодні Різдва, до нашого Управління звернувся львів’янин Юрій Зірченко, який розшукував хоча б якісь дані про жінку, котра його врятувала в далекому 1952 році. Пан Юрій народився в Кемеровській області РФ, де в ув’язненні за українську визвольну боротьбу перебували батьки. Після досягнення дворічного віку його могли відправити в дитбудинок у будь-якому куточку радянського союзу, змінивши навіть ім’я та прізвище. Але матері вдалося випросити в тюремного начальства відпустити хлопчика з жінкою, яка звільнялась і їхала додому у Чернівецьку область.  По дорозі, у Львові, дитину забрала рідна бабуся. Про цю жінку  чоловік знав лише, що її звали Чабан Анна і жила вона в Чернівецькій області. І нам таки вдалося розшукати архівно-слідчу справу цієї жінки, яку радянсько-комуністичний режим засудив за релігійні переконання.

Ми знайшли і родичів Анни Чабан. Сама жінка, на жаль, давно померла, ще в 1986 році, реабілітована вона була вже після смерті. Пан Юрій спілкувався з її родиною, мріє приїхати і відвідати могилу своєї рятівниці. Велику статтю про цю зворушливу історію написала Надія Будна в газеті «Молодий буковинець», потім про це писали і в інших ЗМІ. І після цього якраз і виникла ідея започаткувати такий довготривалий просвітницький проект. Адже за кожною архівно-слідчою справою стоять трагічні долі наших земляків. До прикладу, Лев Когут, про якого я писала статтю в межах нашого проекту. Ця людина, вважаю, незаслужено забута в контексті української визвольної боротьби на Буковині. Довголітній редактор газети «ЧАС».

  • Ви перед нашим інтерв’ю натякнули, що планували провести цілий захід для журналістів, присвячений «ЧАСу»

“Так, ми спільно з редакцією «ЧАСу» та науковою бібліотекою Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича 21 серпня планували провести захід, який одночасно би був і презентацією нашого проекту «Справа №». Але оскільки минулого тижня Чернівці віднесли до «помаранчевої зони», а це означає певні карантинні обмеження, то ми прийняли рішення не відмінити, а перенести захід до послаблення карантину”.

Чому саме цю тему обрали для презентації проекту і чому саме цей час?

“Бо так склалися події. У червні була дещо сумна дата – 80 років, як українську незалежну газету «ЧАС» закрили, в перший же день приходу радянської влади на Буковину. А 23 серпня маємо світлу дату – 30 років відновлення цього часопису. Тобто перша незалежна газета цього періоду з’явилася в області рівно за рік і один день до проголошення Незалежності України. А зовсім поруч є ще дві меморіальні дати, в які ми згадуємо причетних до відновлення газети людей: 22 серпня 2008 року відійшов у засвіти Василь Кожелянко, а 25 серпня 1995-го – Ростислав Тимчук, батько якого був комерційним директором і видавцем «ЧАСу» зразка 1929-1940 років. Цей захід ми обов’язково проведемо, хай навіть пізніше. Журналісти матимуть змогу доторкнутися до історії. Причому доторкнутися – в буквальному сенсі, оскільки ми представимо кілька артефактів, які вдалося знайти під час підготовки заходу. Ну, по-перше, це власне архівно-слідча справа по обвинуваченню редактора «ЧАСу» Льва Когута та журналіста Олександра Ковальського, який дописував під псевдонімом Дністровий Щупак. По-друге, оригінали газети «ЧАС» 30-х років минулого століття, а також відновленого часопису періоду 23 серпня 1990 року – 1 грудня 1991 (саме про такий період ми будемо говорити). По-третє, оригінальне фото та особисті документи довголітнього комерційного директора газети та власника друкарні Степана Тимчука. А також почуємо спогади тих людей, які були особисто причетні до відновлення першої незалежної газети на Буковині”.

  • Які ще заходи плануються в межах проекту «Справа №»?

“Основна мета – просвітницька. Ми продовжуємо вивчати архівно-слідчі справи НКВД-КДБ, які є в Управлінні, писати статті, проводити лекції. Закликаємо до співпраці  журналістів, науковців, школярів, студентів. Знання справжньої історії – це як вакцина. Вакцина від брехні, намагання спотворити чи прикрасити, від фейків, словом, від усього того, що використовує ворог у гібридній війні проти України. Це – наша зброя. І рано чи пізно правда таки переможе, я в це вірю.

З Днем Незалежності, українці!

Слава Україні!”

(Visited 74 times, 1 visits today)

Вас може зацікавити

ЗАЛИШТЕ СВІЙ ВІДГУК

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Best  Video site
Best  Video site